Ви знаходитесь тут: Головна > Шкільні твори > Зображення прагнення народу до національного відродження в поемі І.Франка «Мойсей» (ІІ варіант)

Зображення прагнення народу до національного відродження в поемі І.Франка «Мойсей» (ІІ варіант)

Іван Франко — великий син України, чия слава не меншає з роками. Навпаки, кожний новий ювілей Каменяра наближає до нас його думки, образи, мрії. Мені здається, що Франко і подібні до нього діячі заслужили визнання багатьох поколінь українців передусім своєю відданістю народові, рідному краю. Вони допомагали Батьківщині своїми творами, викликали у земляків бажання змінити життя, добитися щастя й волі. Саме це, на мою думку, зробив Іван Франко своєю поемою «Мойсей».
Поет нерідко звертався до сюжетів з історії народів, різних епох, але за «чужими» персонажами все-таки проглядали українці, бо Франка завжди хвилювала доля Батьківщини. У поемі «Мойсей» також розроблений не національний матеріал, а біблійний сюжет, зокрема розповідь про останній період мандрів єврейського народу в пошуках землі обіцяної.
Автор порушує у творі кілька важливих проблем, серед яких центральною є відносини вождя й народу. Пророк Мойсей віддає все своє життя людям, які в останню рішучу хвилину відступилися від нього.
Важливе місце в поемі також посідають роздуми про величезні труднощі на шляху народу до національного відродження. Роки страждань, гніту, підступні дії ворожих сил — ось перешкоди, які доводиться долати. Як важливо не впасти у відчай, не зневіритися, а йти вперед, до звільнення від усіляких пут.
Історію єврейського народу, подану в поемі «Мойсей», Франко пов’язав, звичайно, з історією українців. А роль цього зв’язку виконав пролог до поеми. Вже перші його рядки розкривають сумне становище земляків поета:

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу…

Таким непривабливим, нещасним уявляється Франкові його рідний народ, що став «гноєм» у сусідів. Таким його зробили люди своєю покірністю, готовністю служити чужій владі, носити кайдани. Сучасність завдає поетові болю, бо він добре знає історію Вітчизни, коли край був увесь политий кров’ю його борців-захисників. У минулому народ відзначався і гордістю, і мужністю, і наполегливістю у боях за волю.
Україна для Франка — це край, що має великі духовні багатства: пісню, в якій є туга і сміх, кохання і надії, мову, сильну і м’яку, дотепну і величну. Володар цих скарбів не має права плакати й страждати — він повинен знайти в собі сили і вийти «на путь спасенну».
Найважливішою у пролозі до поеми є частина, де змальовується майбутнє України:

Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі…

Найпершими прикметами майбутнього щастя Франко вважав волю і незалежність. «Гомін волі» покотиться Чорним морем, і стане «своєю» хата, «своїм» поле. Колись і Шевченко мріяв про волю України, страждав від того, що земляки живуть «на нашій — не своїй землі». Отже, Франко ніби прийняв від Кобзаря естафету боротьби за свободу й незалежність. Він вірив у силу народного духу і намагався зміцнити його своїми творами. Поема «Мойсей» також виконувала це завдання. Розповідь про тяжкі мандри єврейського народу перегукується з історією народу українського, в якій теж були і поразки, і зневіра, і відчай. Але ж ніколи не зникала волелюбність, ніколи не зникало прагнення до національного відродження. Це й піднімало людей на нові битви. Народний дух ніхто не може знищити — це його Франко назвав колись «вічним революціонером», який обов’язково наблизить «розвидняющийся день». Поема «Мойсей» вселяла віру в те, що цей день не за горами, що Україна таки стане гідною самої себе.

Похожие материалы!!!