Ви знаходитесь тут: Головна > Шкільні твори > «Незабутнього століття недоброї пам’яті справи«. Олександр Твардовский (3 варіант)

«Незабутнього століття недоброї пам’яті справи«. Олександр Твардовский (3 варіант)

(3 варіант)

Однією з найзначніших віх в історії Росії першої третини XX століття, разом з Великою Жовтневою революцією, стала Громадянська війна 1918-1921 років. В той же час вона увійшла до російської літератури, ставши головною темою багатьох творів, зокрема романів «Біла гвардія, М. А. Булгакова, »Доктор Живаго« б. Л. Пастернаку і серії оповідань І. Э. Бабеля під загальною назвою »Кінармія«. Але предметом зображення у цих письменників стала не черга перемог і поразок. Від неупередженої хронології військових дій їх твору відрізняє підхід до викладу історичних подій. Він полягає в наступному: війна піднесена як історія життя людей. У Булгакова, Пастернака і Бабеля на перший план виходить саме людина, а авторський інтерес знаходиться у сфері дослідження впливу, який на нього роблять історичні катаклізми.

Необхідно все ж відмітити, що у кожного з письменників є свій погляд на зображувані події, хоча принципові відмінності між ними незначні. Пастернак в «Докторові Живаго» відбив позицію інтелігенції відносно війни, Бабель — процес адаптації її до умов нового часу, Булгаков же прагнув максимально абстрагуватися від ідеологічної підоснови того, що відбувається і бути об’єктивним (незважаючи на це, в «Білій гвардії, виразно відчувається його антипатія до Петлюре).

Але схожі думки письменників в тому, що долі людей, що стали учасниками і просто свідками військових дій, глибоко трагічні. Війна руйнує їх життя, позбавляє усього, що вони мали. Так сталося з Василем («Біла гвардія»), у якого петлюрівці конфіскували усі заощадження і чинили справжній погром в квартирі. Але ще жахливіше те, що щодня, щогодини, щохвилини помирали люди. В ході облоги Києва був убитий полковник Най-Турс, чия смерть стала справжнім горем для його матері і сестри; були розстріляні два санітари і одинадцять найбільш винних партизан у справі про змову проти командира Ливерия.

Ще страшнішою, ніж фізична смерть, стає моральна загибель людини внаслідок його моральної деградації. У буднях війни у людей притупляється почуття жалості, вони втрачають здатність співчувати оточенню, цінувати життя. Війна руйнує традиційні уявлення про мораль, встановлює свої закони, вибудовує нову систему цінностей, в якій немає місця «непотрібним» емоціям. Яскравий приклад такої еволюції ми знаходимо в «Кінармії» Бабеля. Головний герой, До. В. Лю-тов, потрапляє на фронт чуйною молодою людиною, що сповідує гуманістичні ідеї. Але щоб затвердитися в новому середовищі, він вступає у боротьбу з самим собою. У розповіді «Мій перший шлях» Бабель описує, як Лютов, бажаючи заслужити повагу у майбутніх товаришів по загону, вбиває гусака. Цей епізод започаткував довгі душевні метання героя. Зіткнувшись з необхідністю полегшити страждання смертельно пораненого телефоніста Долгушова, Лютов не знаходить в собі сил вчинити вбивство. За це він отримав страшний докір: «Жалієте ви нашого брата, як кішка мишку…» Поставши перед складною філософською дилемою, Лютов переступив через себе. Про це свідчить спокій, з яким він спостерігав за тим, як один з червоноармійців «правою рукою витягнув кинджал і обережно зарізав старого, не забризкавшись». Ціна цього спокою — внутрішній надлом.

Але дія війни на людину може бути ще жахливіша. Вона знищує здоровий глузд, зводить людей з розуму. У романі «Доктор Живаго, Пастернак зображує, як в чаді боротьби протистояння »білих« військ і »червоних« партизанських загонів переростає в змагання в жорстокості і безжальності. Жертвою цієї безумної кривавої різанини стає »людський обрубок« без правої руки і лівої ноги, що приповз в загін Ливерия Микули і розповідає про звірства в каральних частинах у »білого« генерала. Не менш красномовний приклад того, як може війна позбавляти людей розуму, — це доля партизана Памфіла Палых. Страх за долю сім’ї довів його до божевілля, і »він зарубав дружину і трьох дітей тим самим, гострим, як бритва, сокирою, якою різав їм, дівчаткам і улюбленому синові, з дерева іграшки«.

У долі Памфіла Палых Пастернак утілив головне протиріччя війни, її антигуманну суть: переслідуючи благі цілі, вона приносить нещастя. Силою, здатною протистояти тому, що руйнує усе на своєму шляху урагану війни, і Пастернак, і Булгаков, і Бабель проголошують любов. Саме її хоче покласти торговець Гидали («Гидали») в основу «Інтернаціоналу добрих людей» на противагу «революції злих людей», Любов дала надію докторові Живаго, вселила в нього рішучість, що дозволила йому бігти з партизанського загону до своєї сім’ї. І та ж любов об’єднала сім’ю Турбиных, зберегла в їх будинку атмосферу довіри, взаєморозуміння і душевного тепла, захистила людей, записаних в «книгу життя», від безжальної лавини історичних катаклізмів.

Дотримуючись єдиної концепції зображення війни, М. А. Булгаков, Би. Л. Пастернак, І. Э. Бабель прийшли у своїх творах до загального висновку: війна недопустима, оскільки він погрожує найціннішому у цьому світі — людському житті.

Похожие материалы!!!