Ви знаходитесь тут: Головна > Шкільні твори > Філософія любові в циклі І. А. Буніна «Темні алеї»

Філософія любові в циклі І. А. Буніна «Темні алеї»

Темі любові І. А. Бунин присвятив значну частину своїх творів, від самих ранніх до останніх. Збірка «Темні алеї» став втіленням усіх багаторічних роздумів письменника про любов. Він бачив її всюди, оскільки для нього це поняття було дуже широким.
Оповідання Бунина — саме філософія. Він бачить любов в якомусь особливому світлі. В той же час він відбиває ті почуття, які випробовувала кожна людина. З цієї точки зору любов якраз не є деяким особливим, абстрактним поняттям, а навпаки, загальним для усіх.
«Темні алеї» — твір багатоликий, різноплановий. Бунин показує людські відносини в усіх проявах: піднесена пристрасть, цілком звичайні потяги, романи «знічев’я», тваринні прояви пристрасті. У властивій йому манері Бунин завжди знаходить потрібні, відповідні слова для опису навіть найнижчих людських інстинктів. Він ніколи не опускається до вульгарності, бо вважає її неприпустимою. Але, як істинний майстер Слова, завжди точно передає усі відтінки почуттів і переживань. Він не обходить стороною ніяких сторін людського існування, у нього не зустрінеш святенницького замовчування якихось тим. Любов для письменника — почуття цілком земне, реальне, відчутне. Духовність невід’ємна від фізичної природи людського потягу один до одного. А це для Бунина не менш прекрасно і привабливо.
Голе жіноче тіло нерідко з’являється в оповіданнях Бунина. Але і тут він уміє знайти єдино вірні вирази, щоб не опускатися до звичайного натуралізму. І жінка з’являється прекрасною як богиня, хоча автор далекий від того, щоб закривати очі на недоліки і занадто романтизувати голу натуру.
Образ жінки — ось та приваблива сила, яка постійно тягне Бунина. Він створює галерею таких образів, в кожній розповіді — свій. Проста дівчина з села в розповіді «Таня» так само прекрасна, як яскрава іспанка з «Камарга». Звертається письменник і до доль пропащих жінок, вони для нього не менш цікаві, ніж пані, що дотримуються пристойності. Любов зрівнює усіх. Повії не викликають відрази, і навпаки, поведінка деяких жінок з «пристойних» сімей приводить в нерозуміння. Соціальний статус перестає мати значення, коли в справу вступають почуття.
Дивно, що дія розповіді може тривати дуже короткий час. У декількох оповіданнях Бунин просто описує випадково побачених у вагоні потягу жінок. І це не менш цікаво, чим якби відбувалася якась дія. Образи яскраві, відразу удруковуються в пам’ять. Це характерно для Бунина. Він завжди уміє підібрати потрібні слова, і жодне не буде зайвим.
Усі образи захоплюють, здається, що автор закоханий в кожного з них. Можливо, що він утілив на папері реально існуючих осіб. Усі почуття, які випробовують ці жінки, мають право на існування. Нехай це буде перше боязке кохання, пристрасть до негідної людини, почуття помсти, жадання, поклоніння. І рішуче все одно, селянка ти, повія або пані. Головне — ти жінка.
Чоловічі образи в оповіданнях Бунина дещо затемнені, розмиті, характери не занадто визначені. Це і не важливо. Набагато потрібніше для письменника розібратися, які почуття переживають ці чоловіки, що штовхає їх до жінок, чому вони люблять їх. Читачеві не обов’язково знать, який той або інший чоловік, як виглядає, які у нього достоїнства і недоліки. Він бере участь в розповіді постільки, поскільки любов — це почуття двох.
Бунин закоханий в любов. Для нього це найпрекрасніше почуття на землі, не порівнянне ні з чим іншим. Та все ж любов рушить долі. Письменник не втомлювався повторювати, що всяка сильна любов уникає браку. Земне почуття є лише короткий спалах в житті людини, і Бунин намагається зберегти ці дивовижні миті у своїх оповіданнях. Ще до появи «Темних алей» він пише: «Блаженний годинник проходить, і потрібно, необхідно… хоч що-небудь зберегти, тобто протиставити смерті, відцвітанню шипшини». Останній образ узятий з вірша Н. Огарева «Звичайна повість». Звідти ж прийшла і назва «Темні алеї».
Бунин прагне у своїх оповіданнях зупинити мить, продовжити цвітіння шипшини, адже опадання кольорів неминуче.
У збірці «Темні алеї» ви не зустрінете жодної розповіді, де любов завершилася б браком. Закоханих розлучають або рідні, або обставини, або смерть. Створюється враження, що смерть для Бунина прийнятніша, ніж довге сімейне життя пліч-о-пліч. Він показує нам любов на її піке, але ніколи — при згасанні, оскільки згасання і не буває в його оповіданнях. Лише миттєве зникнення яскравого полум’я волею обставин.
«Темні алеї» хочеться назвати саме «філософією любові». Кращого визначення не підбереш. Бунин підпорядкував цій філософії усю свою творчість.
Книга «Темні алеї» стала невід’ємною частиною не лише російської, але і світової літератури, присвяченій вічній, нестаріючій темі любові.

Похожие материалы!!!