Ви знаходитесь тут: Головна > Шкільні твори > article 2486

article 2486

Відкривається РєРЅРёРіР°. Оповідання починається хитромудрим зачином, билинною приказкою. Деякі нарочито спрощені, наближені РґРѕ народних слова несподівано складаються РІ хитромудрий візерунок. РЈ тканину поеми вплітаються абсолютно СЂС–Р·РЅРѕСЂС–РґРЅС– елементи: казки С– плачі, фантастика С– реальність, радість С– РіРѕСЂРµ. Але дисгаромонии немає, немає строкатості С– надмірності. РќРµ даремно Некрасова поважали поети РЎСЂС–Р±РЅРѕРіРѕ століття : тільки талановитий майстер Р· РґРѕР±СЂРёРј смаком може гармонійно РѕР±’єднати такі різноманітні фрагменти, приладнати С—С… РѕРґРёРЅ РґРѕ іншого, щоб РІРѕРЅРё заіскрилися РІ прекрасній С– яскравій мозаїці.
«Р™С€РѕРІ солдат РїРѕ РґРѕСЂРѕР·С–» — так нерідко починаються СЂРѕСЃС–Р№СЃСЊРєС– народні казки після традиційної приказки. Оповідання РїСЂРѕ зустріч семеро мужиків РЅР° «СЃС‚РѕРІРїРѕРІС–Р№ доріжці» також починається РІ стилі казкового зачину. Недивно, що РѕСЃРЅРѕРІРЅС– герої поеми Некрасова — мандрівники. Селянська Р СѓСЃСЊ занадто велика, щоб побачити С—С—, РЅРµ подорожуючи. Рђ Некрасов хотів показати саме селянську Р СѓСЃСЊ: холодну, голодну, принижену С– непереможну, прекрасну С– покалічену, велику С– жалюгідну. Для цього поет використовував РјРѕРІСѓ селянської Р СѓСЃС– : С—С— слова,, С—С— казки С– РїС–СЃРЅС–. Сама структура поеми схожа РЅР° структуру народної казки : зачин, шлях героїв РІ С–Рј’СЏ досягнення СЏРєРѕС—СЃСЊ мети, несподівані зустрічі, бенкет РЅР° славу Сѓ кінці. Герої поеми теж схожі РЅР° казкових персонажів: РјСѓРґСЂС– мандрівники, злі поміщики, підлі раби С– С…РѕСЂРѕР±СЂС–, молодецькі селяни. Наприклад, старий багатир Савелій, народні заступники Єрмил Гирин, Гриша Добросклонов.
Перше, що впадає Сѓ вічі РїСЂРё читанні поеми, — С—С— колоритна, оригінальна РјРѕРІР°, С—С— билинний СЂРѕР·РјС–СЂ, співучий, неквапливий склад. Удосталь зустрічаються прислів’СЏ, приказки С– РїСЂРёРјРѕРІРєРё, РїС–СЃРЅС– С– плачі, казки С– забобони. РўСѓС‚ С– «С‡РµСЂРІРѕРЅРµ сонце», С– «СЃРєР°С‚ертина самобранная», С– «РґРѕР±СЂС– молодці», С– інші барвисті С– точні народні РїРѕСЂС–РІРЅСЏРЅРЅСЏ. Поступливий С– лицемірний селянин названий людиною Рµ «РіР»РёРЅСЏРЅРѕСЋ совістю». Рђ улюблена дитина матір’СЋ описується так:
Краса узята у сонечка
У снігу білизна
РЈ маку РіСѓР±Рё яскраво-червоні…
У сокола ока!
Рђ РјРѕРІР° безглуздого пана порівнюється Р· «РјСѓС…РѕСЋ невідступною», СЏРєР° «РґР·РёР¶С‡РёС‚СЊ РїРѕ РІСѓС…Рѕ саме». Селяни «Р»Р°Р№РєРѕРІРёР№ лаються» С– Рї’ють відрами горілку, слухають казки С– співають РїС–СЃРЅС–.
Але поема «РљРѕРјСѓ РЅР° Р СѓСЃС– жити РґРѕР±СЂРµ» Р·РѕРІСЃС–Рј РЅРµ весела казка. РўСѓС‚ багато сліз С– несправедливості, смертей С– підлості. Інакше С– бути РЅРµ могло, адже Некрасов хотів показати реальне життя селян, хай С– описану казковою РјРѕРІРѕСЋ. Навіть РіРѕСЂРµ С– смерть передаються чарівним народним словом, простою С– влучною РјРѕРІРѕСЋ. Наприклад, РІ главі «Р”емушка» (частина «РЎРµР»СЏРЅРєР°») Некрасов показує глибоке потрясіння Матрены Тимофіївни. РќР° початку глави, що розповідає РїСЂРѕ трагічну загибель немовляти, намальований зворушливий образ пташечки, що невтішно ридає РїСЂРѕ СЃРІРѕС—С… пташенят, згорілих РїС–Рґ час РіСЂРѕР·Рё. Цей образ психологічно готує читача РґРѕ сприйняття трагедії матері-селянки. Автор використовує РїСЂРёР№РѕРј психологічної паралелі, що посилює співчуття читача. Р—Р° повідомленням Савелія РїСЂРѕ загибель немовляти слідують СЃСѓРјРЅС– РІРёРіСѓРєРё: «РћР№, ластівка! РћР№, безглузда!… РћР№, Р±С–РґРЅР° молодушка»! Рђ коли, усупереч слізним проханням матері РїСЂРѕ «Р¶Р°Р»С–сть С– милість», почалося найстрашніше для неї — розтин тіла Демушки, Матрена Тимофіївна опинилася Сѓ владі відчаю С– РіРЅС–РІСѓ. Щирий біль чується РІ голосі матері, Сѓ СЏРєРѕС— загинула дитина :
Лиходії!кати!
Ляжте мої слезоньки
Не на землю, не на воду
Не на господній храм!
Ляжте прямо на серце
Лиходієві моєму!.
Дружину йому нерозумну
Пішли, дітей — СЋСЂРѕРґС–РІ!
Прийми, услыши, господи,
Молитви, сльози матері
Лиходія покарай!…
РЈ поемі Некрасова використані майже РІ незмінному вигляді РїС–СЃРЅС–, плачі, РѕР±СЂСЏРґРѕРІС– Р·РјРѕРІРё, прислів’СЏ. РџСЂРё цьому самі герої оповідання (Савелій Корчагин, РЇРєРёРј Голої, Матрена Тимофіївна, семеро мужиків-правдошукачів) частенько виступають РЅРµ лише СЏРє оповідачі, що використовують Сѓ СЃРІРѕС—Р№ РїСЂРѕРјРѕРІС– народну мудрість, народні вирази, але СЏ СЏРє творці, інтерпретатори. Фольклор РІ епопеї «РљРѕРјСѓ РЅР° Р СѓСЃС– жити РґРѕР±СЂРµ» — це С– РѕР±’єкт, С– засіб художнього зображення : РѕР±’єкт -как втілення народного світогляду, Р№РѕРіРѕ розвитку; засіб — СЏРє виявлення творчої обдарованості тих РѕСЃС–Р±, тих героїв, СЏРєС– зберігають Р№РѕРіРѕ Сѓ СЃРІРѕС—Р№ пам’яті, оновлюють РІС–РґРѕРјС– тексти, створюють РЅРѕРІС–.
Шукачі щасливого, СЏРє С– багато інших селян, зберігають РІ пам’яті велику кількість фольклорних текстів, уміють вставити «СЃР»РѕРІРѕ влучне», С–РЅРѕРґС– переосмислюючи Р№РѕРіРѕ. Наприклад, РІ міркуваннях мужиків-правдошукачів можна знайти таке переосмислене прислів’СЏ: «РњР°С‚С–РЅРєР°-жито РіРѕРґСѓС” СѓСЃС–С… РґСѓСЂРЅС–РІ суцільно, Р° пшеничка — РїРѕ РІРёР±РѕСЂСѓ». РЈ тексті поеми читаємо:
Пшениця їх не радує:
Ти тим перед селянином,
Пшениця, провинилася,
Що годуєш ти по вибору,
Зате не намилуються
РќР° жито, що РіРѕРґСѓС” СѓСЃС–С……
Переосмислення прислів’С—РІ РїРѕРІ’язане також С– Р· образом Савелія, багатиря святорусского : «Рђ німець, СЏРє РЅРµ володарював, РўР° наші СЃРѕРєРёСЂРё лежали — РґРѕ РїРѕСЂРё» (замість прислів’СЏ: «Р„ Сѓ Р±РѕРіР° СЃРѕРєРёСЂРё та лежать РґРѕ РїРѕСЂРё»); «С– гнеться, та РЅРµ ломиться, РЅРµ ломиться, РЅРµ валиться… Ужли РЅРµ багатир»? (замість: «РљСЂР°С‰Рµ гнутися, РЅС–Р¶ переламатися»). Оновлення прислів’С—РІ РІ епопеї Некрасова мотивується характером героїв, С—С… поглядами. Оновлені С– наново створені прислів’СЏ, приказки виявляють творчу обдарованість СЂРѕСЃС–Р№СЃСЊРєРѕРіРѕ селянства. Фольклор, процес Р№РѕРіРѕ народження, бытования С– оновлення зображається Некрасовим СЏРє вираження народної самосвідомості, що розвивається.
Використання фольклорних елементів створює також неповторний С– оригінальний стиль поеми, робить С—С— схожою РЅР° народну билину, близьку Р·Р° РґСѓС…РѕРј СЂРѕСЃС–Р№СЃСЊРєРѕРјСѓ селянству. Народна РјРѕРІР° вдало вибрана Некрасовим РІ якості виразного засобу для точного РѕРїРёСЃСѓ життя селянства, для передачі ідей автора. РњРѕРІР° оповідання допомагає відповісти РЅР° питання: чи «Р”РѕР±СЂРµ жити РЅР° Р СѓСЃС– селянинові, селянці, холопові»? РќС–, відповідає Некрасов, РЅРµ можна цих людей назвати щасливими. Надто багато РІ С—С… життя праці С– скорботи, занадто мало нагороди, справедливості С– жалості.
РўРё С– СѓР±РѕРіР°,
Ти і щедра,
Ти і забита,
Ти і всесильна,
Матінка-Русь!.
РЈ цій РїС–СЃРЅС– поет немов підводить РїС–РґСЃСѓРјРѕРє, малюючи образ селянської Р СѓСЃС–. РџРѕ сюжету твору ця РїС–СЃРЅСЏ РЅРµ С” народною, С—С— вигадав Гриша Добросклонов (народний заступник), але РІ РЅС–Р№ звучить достовірно народна любов РґРѕ батьківщини. Р† ласкаво-зворушливе звернення РґРѕ батьківщини — «РјР°С‚С–РЅРєР°» — відбиває відношення народу РґРѕ неї. Можливо, для того, щоб поглянути РЅР° Р СѓСЃСЊ РЅРµ Р· офіційної, відчуженої, європейської точки Р·РѕСЂСѓ, Р° Р· точки Р·РѕСЂСѓ народу — дітей Р СѓСЃС–, Некрасов С– написав СЃРІРѕСЋ поему народною РјРѕРІРѕСЋ. Поет глибоко РїСЂРѕРЅРёРє РІ народний світогляд, Р° тон С– пафос поеми узгоджуються Р· РґСѓС…РѕРј народної творчості.

Похожие материалы!!!